Міжнародний досвід з формування та розвитку Соціальної фармації

Соціальна фармація, як науковий напрямок досліджень в багатьох країнах є достатньо розвинутою. Тому для вітчизняної системи охорони здоров’я та фармації важливим є вивчення міжнародного досвіду з вивчення формування соціальної фармації.

В історичному аспекті зародження соціальної фармації майже одночасно відбувалося в 70-80-х роках ХХ століття в Сполученому Королівстві Великої Британії та Сполучених Штатах Америки.

У Сполучених Штатах формування соціальної фармації відбувалося шляхом впровадження у навчальний процес фармацевтичних фахівців соціально-орієнтованих дисциплін та поступової їх трансформації до соціальної фармації, у Великобританії – як наслідок наукових досліджень соціальних потреб населення, рівня розвитку системи охорони здоров’я та визначення пріоритетних напрямів у підготовці фармацевтичних фахівців.

Проте найбільш ранні згадування про соціальні та біхевіористичні напрямки у фармації відзначаються у Сполучених Штатах Америки. Так у 1950 р. в університеті Вісконсіна, де після закінчення фармацевтичного факультету та Школи бізнесу працював Dr William Apple, якому було запропоновано участь у програмі уряду із дослідження післядипломної освіти фармацевтичних фахівців. Майже одночасно в університеті Пердью м. Уест-Лафайєтт, штат Індіана, після закінчення Школи бізнесу працював Dr Robert Evanson, який викладав курс фармації з акцентом на роздрібну реалізацію ліків та управління малим бізнесом на відміну від загального маркетингу та управлінської орієнтації, що викладалися в інших університетах. Приблизно в цей же час Dr Joseph McEvilla запровадив програму з фармацевтичної економіки в університеті Пітсбурга в Пенсельванії, яка була розрахована на студентів вищих курсів та використовувалася для дослідження фармацевтичної промисловості. В Мічігані під керівництвом Dr Stephen Wilson була запроваджена програма з історії фармації. Як свідчить міжнародний досвід саме ці імена, дати, міста, університети сформували основу для викладання соціально-поведінкових дисциплін та запровадження ступеня магістра природних наук, що стало прообразом соціальної фармації.

Визначною подією у формуванні соціальної фармацій, як науки була конференція, яка відбулася у Медисоні, у 1969 р. за участю й організацією Dr Sonnendecker. Під час конференції обговорювалися проблеми, переваги та можливості викладання та дослідження суспільних наук у фармації.

Взагалі програма навчання тих часів мала два основних напрямки: адміністративно-організаційний та соціологічний. Саме через такий стан викладання дисциплін у 1977 р. в університеті Міннесоти відбулася реорганізація та формування відділу Соціальної та адміністративної фармації, у складі якого працювали соціальний психолог, медичний соціолог та економіст, які повинні були привнести новий досвід для фармацевтичної практики.

Однією із найбільш значимих подій того часу стало опублікування першого підручника «Фармацевтична практика: соціальні та біхевіористичні аспекти» (Pharmacy practice: social and behavioral aspects) авторів Albert I. Wertheimer та Mickey C. Smith, перше видання якого вийшло у 1974 р. Вказане видання виступало універсальним підручником, який включав оригінальні статті та скорочені варіанти перевиданих літературних джерел. За допомогою вказаного підручника й відбувалося викладання соціальної фармації в навчальних закладах багатьох країн світу. Друге видання підручника вийшло у 1980 р., третє – 1989 р. Так у 1972 р. у Філадельфійському фармацевтичному коледжі відбувся перший випуск магістрів фармації, у 1974 р. – кандидатів наук, докторів філософії.

З 1974 по 1990 р. загальний випуск кандидатів наук склав 60 осіб, що було рівним випуску магістрів за вказаний проміжок часу. Більшість випускників знайшли роботу в освіті та науці, зокрема на фармацевтичному факультеті, решта в медичних школах, фармацевтичній промисловості, страхових організаціях та контролюючих органах, а також в Управлінні з контролю за харчовими продуктами та ліками (Food and Drug Administration). Деякі з фахівців стали членами професійних асоціацій та товариств, консультантами, виконували громадські обов’язки.

Враховуючи етапи становлення та розвитку соціальної фармації, можна стверджувати, що місце соціальної фармації в навчальних планах багатьох країн світу стає все більш вагомим. Глибоке розуміння проблем, пов’язаних з соціальною фармацією, допомагає фахівцям фармації спеціалістам у подальшому поліпшенню стану здоров’я.